Спорт і короткозорість

Дуже часто тренер, лікар і сам пацієнт досить категоричні в рішенні займатися спортом при наявності міопії. Міопія – це дефект зору, при якому людина поблизу бачить добре, а вдалині – погано. Насправді, професійний підхід до даної ситуації полягає в тому, щоб визначити, яким є ступінь короткозорості, чи є зміни на очному дні (на сітківці) та який вид спорту бажає вибрати пацієнт.

Реальність полягає в тому, що спорт абсолютно не протипоказаний, а, навпаки, навіть корисний для очей. Циклічні фізичні вправи, такі як плавання, біг, їзда на велосипеді, заняття танцями, є найкориснішими та ефективними. Вони не просто покращують кровообіг у всіх органах, в тому числі і в оці, а й забезпечують додаткове надходження кисню в усі тканини! А, наприклад, волейбол, баскетбол, бадмінтон, теніс – сприяють активному тренуванню м’язового акомодаційного апарату очей за рахунок стеження очима за рухомим об’єктом.

Тут важливо буде знати ступінь міопії та здоров’я сітківки, в чому допоможе ваш лікар-офтальмолог. Професійна діагностика підкаже, як підібрати правильний вид спорту, що буде приносити задоволення, а не створювати додатковий стрес.

Які фізичні навантаження слід обмежити при короткозорості?

• Не бажано підняття важких предметів, стрибки та соскоки, стійки на голові, стрибки з підкидного містка;
• якщо захворювання прогресує, необхідно відмовитися від таких видів спорту: бокс, карате, важка атлетика. Боротьба допустима при відсутності змін з боку сітківки ока;
• якщо діагностований середній або високий ступінь короткозорості, не рекомендовано займатися кінним спортом, веслуванням, стрільбою, хокеєм і футболом, спортивною гімнастикою.

На початковій і середнього ступеня міопії заняття загальною фізичною підготовкою не протипоказане. Навпаки, через нестачу рухової активності погіршується кровообіг, що провокує застій крові в організмі, який безпосередньо впливає на зорові функції. Ось чому при короткозорості не можна повністю виключати фізичні навантаження.

Ми рекомендуємо:

• не обмежувати себе та своїх дітей від можливостей займатися на аматорському рівні такими видами спорту, як плавання, ходьба на лижах, скандинавська ходьба, стрільба, плавання, теніс, танці;
• не ставити діагноз самостійно, через Інтернет або по телефону з родичами та друзями;
• спостерігатися у компетентного лікаря-офтальмолога.